Screen антитіла до фосфоліпідів IgM (APHL IgM), антитіла до фосфоліпідів IgG (APHL IgG)

Тест на антитіла до фосфоліпідів класів IgM та IgG дозволяє виявити антитіла, що сприяють розвитку антифосфоліпідного синдрому (АФС). Фосфоліпіди — це основні компоненти клітинних мембран, а антитіла до них можуть викликати порушення згортання крові, підвищуючи ризик тромбоутворення. Ці антитіла можуть бути присутні у пацієнтів з різними аутоімунними захворюваннями, зокрема, з системним червоним вовчаком.

Метод дослідження

• Тип: Імуноферментний аналіз (ELISA) або інші методи на основі визначення антитіл у сироватці крові.
• Мета: Визначити рівень антитіл до фосфоліпідів класів IgM та IgG в крові, що є маркером для діагностики антифосфоліпідного синдрому та оцінки ризику тромбоутворення.

Що визначає аналіз

• Антифосфоліпідний синдром (АФС): Антитіла до фосфоліпідів, як IgM, так і IgG, можуть бути маркером АФС, що характеризується підвищеним ризиком тромбозів, інсультів, серцевих нападів і спонтанних викиднів.
• Порушення згортання крові: Підвищений рівень антитіл до фосфоліпідів може свідчити про порушення нормального згортання крові, що збільшує ймовірність розвитку тромбоутворення.
• Аутоімунні захворювання: Підвищення рівня антитіл може бути пов'язане з аутоімунними захворюваннями, зокрема системним червоним вовчуком, ревматоїдним артритом та іншими.

Показання для проведення

• Повторні тромбози та інсульти: У пацієнтів з неясною етіологією тромбозів чи інсультів, особливо якщо ці випадки повторюються.
• Спонтанні викидні: У жінок з кількома викиднями або ускладненнями під час вагітності.
• Порушення згортання крові: Пацієнти з підозрою на антифосфоліпідний синдром, а також з підвищеним ризиком тромбоутворення.
• Аутоімунні захворювання: Для діагностики та моніторингу аутоімунних хвороб, таких як системний червоний вовчак (СКВ), в яких часто спостерігається підвищення антитіл до фосфоліпідів.

Інтерпретація результатів

• Нормальні значення: У здорових осіб антитіла до фосфоліпідів IgM та IgG зазвичай не виявляються або присутні на дуже низькому рівні.
• Підвищений рівень антитіл: Підвищені рівні антитіл до фосфоліпідів можуть свідчити про антифосфоліпідний синдром (АФС), аутоімунні захворювання або порушення згортання крові. Потрібно провести додаткові дослідження для підтвердження діагнозу та оцінки ризику тромбоутворення.
• Рівень антитіл у класі IgG і IgM: Підвищення рівня антитіл класу IgG може бути пов’язано з хронічними або активними аутоімунними захворюваннями, тоді як IgM зазвичай вказує на більш ранню фазу хвороби.

Додаткові дослідження

• Інші антитіла антифосфоліпідного синдрому: Для більш детальної оцінки, може бути рекомендовано дослідження на антитіла до кардіоліпіну та антитіла до β2-глікопротеїну.
• Генетичні тести: Для оцінки схильності до тромбоутворення через мутації в генах.
• Моніторинг аутоімунних захворювань: Для діагностики та лікування аутоімунних захворювань, таких як системний червоний вовчак.

Переваги дослідження

• Раннє виявлення антифосфоліпідного синдрому: Це дозволяє своєчасно почати лікування і запобігти серйозним ускладненням, таким як тромбоз.
• Моніторинг аутоімунних захворювань: Допомагає виявляти активність антифосфоліпідного синдрому у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями та оцінити ефективність лікування.

Важливі зауваження

• Фальшиво позитивні результати: Підвищений рівень антитіл може бути виявлений у пацієнтів з іншими захворюваннями, такими як системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит.
• Фальшиво негативні результати: Можливі в періоди неактивної фази антифосфоліпідного синдрому або на ранніх етапах захворювання.

Це дослідження важливе для своєчасної діагностики антифосфоліпідного синдрому та для моніторингу стану пацієнтів з підвищеним ризиком тромбоутворення.