Антитіла до кардіоліпіну IgG

Антитіла до кардіоліпіну IgG є специфічними антитілами, які виробляються імунною системою організму проти кардіоліпіну — фосфоліпіду, що міститься в мембранах клітин. Це дослідження є частиною тестів на аутоімунні захворювання, зокрема для діагностики антифосфоліпідного синдрому (АФС).

Метод дослідження

• Тип: Імуноферментний аналіз (ELISA) або інші методи, що дозволяють виявити наявність антитіл до кардіоліпіну.
• Метою є визначення рівня IgG антитіл, специфічних до кардіоліпіну в крові, що допомагає у виявленні антифосфоліпідного синдрому.

Що визначає аналіз

• Антифосфоліпідний синдром (АФС): Наявність антитіл до кардіоліпіну IgG може свідчити про антифосфоліпідний синдром, хронічне аутоімунне захворювання, при якому організм виробляє антитіла, що атакують фосфоліпіди, в тому числі кардіоліпін. Це може призвести до утворення тромбів у судинах, що підвищує ризик венозних і артеріальних тромбозів, викиднів, інсультів, серцевих нападів та інших серйозних порушень.

Показання для проведення

• Підозра на антифосфоліпідний синдром (АФС): За наявності клінічних симптомів, таких як тромбообразування, викидні, порушення кровообігу, зокрема у молодих людей.
• Тромбоз судин: Пацієнти з непояснимими тромбозами, особливо якщо ці тромби виникають в артеріях або венах без відомої причини.
• Викидні: Жінки з невиношуваністю або кількома спонтанними викиднями.
• Оцінка ризику тромбозу: Для пацієнтів з іншими аутоімунними захворюваннями, зокрема системним червоним вовчаком, в якому часто спостерігається антифосфоліпідний синдром.

Інтерпретація результатів

• Норма: У здорових людей антитіла до кардіоліпіну IgG зазвичай відсутні або знаходяться на дуже низькому рівні.
• Підвищений рівень антитіл: Підвищення рівня антитіл до кардіоліпіну IgG може свідчити про наявність антифосфоліпідного синдрому, що є важливою причиною тромбоутворення, зокрема у молодих пацієнтів без явних факторів ризику.
  • Позитивний результат: Підвищені рівні антитіл можуть також спостерігатися у пацієнтів з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак.
  • Потрібно додаткове обстеження: Для підтвердження діагнозу необхідні додаткові дослідження, зокрема на наявність інших антифосфоліпідних антитіл (наприклад, до бета-2-глікопротеїну, антитіла до фосфатидилсерину).

Додаткові дослідження

• Інші тести на антифосфоліпідний синдром: Наприклад, антитіла до бета-2-глікопротеїну та антитіла до фосфатидилсерину.
• Діагностика аутоімунних захворювань: Тести на системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена та інші аутоімунні захворювання.
• Генетичні дослідження: Оцінка факторів ризику для тромбозів, таких як мутації в генах факторів згортання крові (наприклад, фактор V Лейдена).

Важливі зауваження

• Фальшиво позитивні результати: Можливі у разі інших аутоімунних захворювань або в осіб старшого віку.
• Фальшиво негативні результати: Можливі при неактивній стадії захворювання або на ранніх етапах антифосфоліпідного синдрому.

Переваги дослідження

• Раннє виявлення антифосфоліпідного синдрому: Це дозволяє запобігти серйозним тромбозам та іншим ускладненням, зокрема викидням і інсультам.
• Моніторинг захворювання: Використовується для спостереження за перебігом антифосфоліпідного синдрому та корекцією лікування.

Цей тест є важливим для раннього виявлення і ефективного лікування антифосфоліпідного синдрому, що знижує ризик тромбозів і інших серйозних ускладнень.